Неначе птах, я вирвалась з полону
Думок своїх тривожних і сумних.
Й пізнавши суть душевних еталонів,
В мені, немовби буревій утих.
І понеслась по венах насолода
Життя хмільного - неповторна мить.
Я, мов пірнула у холодну воду,
Й злетіла в теплу осяйну блакить.
Я - фенікс! І думки сумні не спалять
Жагу буття, що променить в мені.
Загоїть вітер всі глибокі рани,
І завеснять мої щасливі дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2024
автор: Незламна