Біля ставу цвіте конюшина
непримітна прикраса землі.
Чи звертає увагу людина,
як її полюбили джмелі?
Щойно сонечко небо зігріє
трударі пасманисті вже тут
і здається, що – Ave Maria –
їх крильцята невтомні несуть.
Так уміють лиш Божі створіння
чия сутність проста і свята.
А людці научились відмінно –
відбирати в людини життя.
21.02.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2024
автор: Микола Соболь