Благословила серця образами
Дитя єдине на їх спільний шлях.
Якби ж під силу, то й сама житами
Летіла з сином забивати цвях
В ту домовину, що серпом і млотом
На дві, розтяла птицю, голови.
Іще в утробі, ВОЇНА з «болотом»,
Учила битись!
«Хто, якщо не ми?!»
Канони вчинків, змотані верлібром,
В тонкий вкладала наддуховний торф —
В нім дозрівали, вишиті калібром.
Святу жертовність — Богові у борг.
Вона прийме ціну. Вони — «не скраю».
Вмиратиме, до скону, в кожнім дні.
Віддала сенс життя Петру до Раю.
Вкраїнка-Мати йде навстріч війні!
Марія Дребіт
12.12.2023 рік Португалія
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2024
автор: VIRUYU