Дві свічі́ зеленаво-карі
З-під крила вороне́но-чорного…
Щоби бути із нею в парі,
Попрошу допомоги в чорта я.
Закладу́ йому душу грішну –
Все одно вона скніє-ни́діє.
Хай пробачить мене Всевишній!
Що роблю я – і сам не відаю…
У очах потонути хочу,
У волоссі її заплутатись.
І не вистачить мені ночі,
Щоби раз назавжди́ відмучитись.
Зробить куций із ме́не мачо,
Їй навіє зі мною стрітися,
Дасть підкову мені на вдачу
І наснагу всю ніч любитися,
Щоб в екстазі тіла дрижали
Із вульгарним гортанним стогоном,
Як своїм вогняни́м кинджалом
Катуватиму її лоно я…
А на ранок, коли зомлієм
Від безумства нічної пристрасті,
Він пекельну анестезію
Нам введе для повтору близькості.
Лютий 2024 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2024
автор: Олександр БУЙ