Два роки ми, мов неприка́яні,
Волочим крила по землі.
Чекання мовчки убиває і
Всім болить.
В очах народу насущний запит:
Коли ж кінець?
Моя країна, як шитий клапоть -
Один рубець!
Але, напившись удосталь болю
За час війни,
Самі собі ми усе ще воля.
А хто...вони?
Якщо життя - то є рівновага,
Тоді, мабуть,
Готує небо нам справжні блага
І світлу путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: ЛУЖАНКА