*****
Серце смуток охопив,
Бо мій рідний край
Лютий ворог захопив
І терзає вкрай.
Але відсіч все ж дають
Наші вояки,
Рідний край свій не здають.
Ні, а навпаки,
Захищають мужньо з сил
Всіх, що є у них,
Щоб був мирним небосхил.
Ув умовах цих
Вкрай важких ми живемо
Нині, в той же час
Сміло відсіч даємо
Ворогу, що в нас.
Боремося ми із ним,
Щоби подолать,
Щоб, допоки цим земним
Світом прямувать
Будемо, не коротать
Свій життєвий вік,
А у щасті проживать
Весь його, повік.
Буде щастя. Буде мир.
Як мине війна,
Ми потрапимо у вир
Їхній. Сторона
Наша стріне їх і вік
Буде з ними жить,
А війни не буде ввік.
Ми і як тужить,
Всі забудемо умить.
Лиш радіти ми
Будем. Будем завжди жить
Щасними людьми.
Євген Ковальчук, 29. 11. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Євген Ковальчук