Як у повені ріки
повноводої
ми пірнаємо в літа́,
долі просимо.
Розливаються роки́…
Спішні ходики
рвуть оте своє «тік-так»,
ніби з осудом.
Вагота́ квітучих снів –
зайві клопоти.
Вже б зійти на мілину,
пограбованій.
Ви ж суперником весні –
ворохобите,
повертаючи з півсну
го́йні* повені.
Забрунькують вишняки
серед паводі.
Квіт зиму́ порве страшну –
часомірити
Зайвину́ своїх років
тут зоставимо,
тільки б кожен ризикнув
на довіру ту.
…Розливаються роки́ –
не набавити…
*гойні – цілющі для зраненої душі.
(квадратне римування)́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Білоозерянська Чайка