Паморозь торкнеться хризантем
у фіналі бабиного літа,
сонце квіти вигріє ще днем,
але ранку їх вже не зігріти.
Налились тумани молоком,
із ріки спивають теплі соки,
тільки чічки під моїм вікном
сяють, наче зорі жовтоокі.
І ніщо не гріє так мене
в передлистопада сірім світі,
як вогні жовтезні хризантем
з ароматом передзим’я квітів.
18.02.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Микола Соболь