Хіба не ними снили?
Я часто думаю, що рухає людьми,
Котрі спішать до нас на допомогу
І закривають власними грудьми,
Аби прийшла скоріше Перемога?
Це серця поклик, а чи інше щось,
Чого не здатен мозок мій збагнути?
А може, саме в них ми навчимось
Буть дружними, тоді нас не нагнути?
І все ж людей цих щось таки зове?
Адже вони, мов божі ангелочки,
Яким не все одно, як світ живе,
Болить, що гинуть наші сини й дочки.
Та хто би як цей крок не пояснив,
Схиляю голову я низько перед ними –
Вони, мов промінь сонечка ясний!
Хіба не ними в час війни ми снили?
4.02.024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2024
автор: Ганна Верес