Ніч заліковує рани,
імла огортає теплом.
Дощ спустошує шрами,
котрі я поливаю вином.
І між снами вкриваючись небом,
і між снами ховаючи крила.
У душі вже давно усе мертво,
поглинаються втомлені сили.
Дощі грізно цілують у лоба,
блискавично виїдаючи ману*.
В мене все ж таки є одна спроба,
так жадано не піддатись омані.
/31.01.24./
* Мана - це уявна магічна енергія, яка використовується для раціонального пояснення існування магії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2024
автор: Arthur Savchuk