Оригінал:
А. С. Пушкин (из "Египетских Ночей")
Поэт идет — открыты вежды,
Но он не видит никого;
А между тем за край одежды
Прохожий дергает его...
«Скажи: зачем без цели бродишь?
Едва достиг ты высоты,
И вот уж долу взор низводишь
И низойти стремишься ты.
На стройный мир ты смотришь смутно;
Бесплодный жар тебя томит;
Предмет ничтожный поминутно
Тебя тревожит и манит.
Стремиться к небу должен гений,
Обязан истинный поэт
Для вдохновенных песнопений
Избрать возвышенный предмет».
— Зачем крутится ветр в овраге,
Подъемлет лист и пыль несет,
Когда корабль в недвижной влаге
Его дыханья жадно ждет?
Зачем от гор и мимо башен
Летит орел, тяжел и страшен,
На чахлый пень? Спроси его.
Зачем арапа своего
Младая любит Дездемона,
Как месяц любит ночи мглу?
Затем, что ветру и орлу
И сердцу девы нет закона.
Таков поэт: как Аквилон,
Что хочет, то и носит он —
Орлу подобно, он летает
И, не спросясь ни у кого,
Как Дездемона, избирает
Кумир для сердца своего.
Мій український переклад. (Знаю ще переклад О. Грязнова)
Поет іде – відкриті очі,
Й навряд чи бачить він кого.
Та десь узявся перехожий,
За одяг смикає його.
«Скажи: без цілі чом мандруєш?
Ти ж ледь височини досяг,
А долу дивишся й прямуєш,
І вабить до низини шлях.
Стрункий наш світ – смутний твій погляд,
Неспокій твій – без плоду жар.
Дрібниці, а не сенсу повне,
Ти наділяєш міццю чар.
Для геніїв тропа – до неба,
В неволі істинний співець:
Нехай дає йому натхнення
Піднесеного лиш взірець».
–А нащо в балці вітер грає,
Здіймає листя, крутить пил?
На нього ж корабель чекає,
Чекає на волозі хвиль.
Чому від гір, чому повз вежі
Летить орел, страшний, важенний
На чахлий пінь? Спитай його.
Спитай, арапа чом свого
Обрала серцем Дездемона,
Як ясний місяць – ніч, імлу?
Тому, що вітрові й орлу,
І дівчині – нема закону.
Так і поет: мов буревій,
Що хоче, те і носить він,
І вільно, мов орел, літає
Й не стане дозволу просить:
Мов Дездемона, обирає
Кумир, щоб серцеві - любить.
Переклад 12.02.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2024
автор: Валентина Ржевская