Саморекламою регулярно ми займаємося,
Виставляти в інеті себе не вагаємося,
Світлини, себчики, раптівки,
Відеоролики та не тільки.
Які ми гарнесенькі, хороші…
Нумо, давайте бардзо гроші!
І не дзіньо деякі гребуть…
На що ж донати ці йдуть?
Подивімося ми пильно навкруги,
Чи побачене не викликає до себе осоруги?
Отже,немало біля нас неборак:
Хворих, убогих, калік та бурлак.
В кожному з них – Христос,
Невимовно зітхає до нас – SOS!
Спроможні ж ми допомогти їм усім,
Християнство своє творити щирим і живим.
Не там де доцільно докладаємо вельми зусиль,
Щоб лайки та коменти текли звідусіль.
Задосить уже цього піаразма,
Та відповідного йому маразма.
Скажімо собі:»Більше я не піараст!»
Роботизни на ниві спасіння – непочатий пласт.
Добрі справи свідчимуть Богові за нас,
Які воїстинну сличні ми душами і тілесами водночас.
За кількістю з ними переглядів Вищий Суддя,
Поставить нам дійсну вподобаєчку,
Бо вічна та головна мета і сенс життя –
Хоч з краєчку да в раєчку…
16.08.23.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2024
автор: О. Хвечір.