Ти мов стеблина у його руках
таких міцних по-чоловічому
й водно́час ніжних ніби дотик бризу.
Він бачить Всесвіт у твоїх очах,
в яких немає місця відчаю,
бо ті зоріють сяйвом парадизу.
Медовий голос шепоту в речах
буденність прісну підсолоджує
й дає наснагу творчо розквітати.
Такі чуття зростають у роках –
Самодостатність даром Бо́жим є,
тому і має певні результати.
11.02.2024
📎 Самодостатня людина не потребує визнання та підтримки, але і не обов'язково схильна до одинокості. Здебільшого до усамітнення схиляє гординя, а не самодостатність.
Звісно, у стосунках самодостатня людина більш віддає, ніж бере. Така людина є підтримкою для інших, бо здібна любити по-справжньому.
Несамодостатня людина теж має почуття, але її любов споживацька. Лише там, де існує взаємність, не виникає потреби щось комусь доводити.
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2024
автор: Олена Студникова