О, «містер Ікс», чому зітхаєш так нервово.
привабила душа, чи мій нахабний почерк?
Чому мовчиш, не підбереш потрібне слово,
навіщо блудиш по міжрядь, чого ти хочеш?
Чого чекаєш?
Ризикни на діалоги.
Подумаєш, є відстань – відчуття природне.
Ми ж поодинці мріємо, і ми не боги,
зірки у піднебессі десь в цей час холонуть.
Візити безсловесні не завжди приємні.
Збагни.
Моя душа твій образ приміряє.
Відкрий лице, вгадаю думи потаємні.
Адже ми в тиші неповторну мить втрачаєм.
Я – нещаслива п'єса, із-за поведінки.
Ти теж ображений, чи злісна кара божа?
Хто ця, красива, недостойна серця, жінка?
На когось з подружок твоїх я, мабуть, схожа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2024
автор: Полісянка