Як добре бути капітаном,
Не вся у цьому суть.
Не сон ти бачиш, не міраж,
Боїться й славить екіпаж.
Твої слова - то є закон, помилуєш, засудиш,
Незгодних викинеш за борт,
Й завжди правий ти будеш.
Повага й слава в тебе є,
Жінок гарненьких Бог дає,
Та й зустрічають всюди.
Ще й можна так, для показухи,
Копитом стукать в груди.
Погано - сталася біда,
В борту пробоїна й вода,
Наповнила раптово трюм.
Вітрила впали й щогли враз, як сірники зламались,
Й навколо кораблів нема, кудись всі позмивались.
Ото тоді всім покажи своє геройське - Я.
Бо Ти ж привів той корабель до судного до дня.
Це ж ти старпома поміняв на столяра із низу,
Май на увазі, в морі шторм, й не скоре буде бризу.
Ти бачиш з палуби усе змивається водою,
Якщо не справишся, таке закінчиться бідою.
У час нещасний, екіпаж,
До шлюпок кинеться у раз.
На весла швидко всівся ,
Та й в морі десь подівся.
А що ж тобі? Та в тому суть,
Що з кораблем тобі тонуть.
На морі, бач регламент є,
Який тобі права дає,
Але й обов'язки ти маєш,
Тому в воді і сам сконаєш.
Дід Валерій .
Лютий 2024 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2024
автор: Небайдужий