***
Щодень --
Підношусь,
Щоби іти,
Бо там мене,
У собі --
Кличе моє Сонце,
Як рятунок
І.., знову --
Довкруг болото
Мислення,
А,.. чи ілюзія -- безвиході,
Якою тисне
У живе,
А я чекаю світла
Сонця,
Що живе..,
Бо я іду
До того, що моє
І кличе
Серцем,
Як міцність Правди --
У тумані переливів
Думки,..
Не в тому :
Згину, а чи ні,..
Бо...
Болото мушу я
Пройти --
В собі,
Як значення,
Яким пізнання
Відкриваю
Того,
Що є моє --
У шансі праці,
Ще
Досягнення --
В собі,
Оновлення,..
Й не більше,
А тому :
Я вперто йду,
Через болото
Інформації,
Якою так привязують
У рабства
Технологію струю,
Бо можу я
І знаю
Всю гнилизну
Оцю,
А тому :
Я прагну сонце --
Я його несу,
Я, в ньому --
Правдою насущний,
Воскресаю...
-------------------------------------------
08.02.2024; Paris (A-a)
===========================
(!!!)
Autor ::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
==========================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2024
автор: MAX-SABAREN