[img]https://ic.pics.livejournal.com/real_cowboy/35298488/236299/236299_original.jpeg[/img]
[quote]Ти пробач, рідна земле моя - я в мовчанні жила
В час, коли не вщухали у лоні безперервні бої.
Бо твоя вишиванка насправді для мене свята -
Тільки я ще не гідна допоки одягнути її...
Ти пробач мені, брате, за те, що за мене, дурну,
Своє юне життя віддаєш, не натішившись світом.
Я ще вірю у те, що вернешся - і я обійму
Тебе міцно за плечі, солдате. Мій воїне світла!
Ти пробач мені, сестро, за те, що з тобою не я
Розділяю твій страх і сміливість, рятуючи душі!
Твоє серце - мов криця, міцне, берегине свята,
Де б не б́́у́ла сьогодні: у небі, на морі чи суші.
Ти пробач мені, Боже, що я не настільки в Тобі
Розчинилась уся, як би мала зробити одразу!
І що люттю згоріла, нена́вистю в клятій журбі,
Підкоряючись болю, який нам наре́чений часом.
Ти пробач мені, Боже! Спаси мою землю, й братів
І сестер чорнобрових, яким так сьогодні не легко!
Будь для них і мечем і щитом, борони від катів.
Стань прихистком для них - бо від дому вони ще далеко!
25.04.2022
Процак Наталя
[/quote]
Гадаю, ніхто не сумнівається, що я міг би прокоментувати метаморфозу особистості цієї дівчини віршованим способом (і можливо, пізніше колись це зроблю), але наразі вирішив вчинити інакше і скористатись прозою. Минуло довгих майже дев'ять років - і в дівчині відбулося повне переродження характеру. Причому ЯКІСНЕ! На жаль, з тих пір вона перестала мені писати коментарі, і, напевно, ходила власними шляхами, бо я бачив по її творчості, як потужно її штормило. Здається, вона пережила чимало різних потрясінь та випробувань і про мене навіть ніколи не згадувала. Ось і зараз, я кілька днів тому написав під цим її віршем коментар, а відповіді досі не отримав. Людська доля - дуже складна субстанція, і мало хто з людей здатен стовідсотково керувати нею, але є деякі фактори, які, заклавшись в її фундамент, незримо і постійно коректують її напрямок. В теології вони називаються благословеннями і прокляттями (це Біблійні терміни - можете почитати в Книзі Буття 12:3 ось таку закономірність, яку пообіцяв Бог Аврааму в той період, коли він починав будувати своє життя на послуху Божим настановам: "Благословляючих тебе благословлю і злословлячих тебе - прокляну"). Більшість релігійних (цебто нерозумних) людей зробили з біблійних персонажів таких собі істуканів і геть не спроможні спроекувати їхні уроки на свою сьогоднішню реальність. АЛЕ Ж БІБЛІЯ СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ТОГО І НАПИСАНА, щоб прикладали її уроки на своєму повсякденні!
Давайте зупинимося на вищезгаданому персонажі. Авраам спочатку називався Аврамом - або Абрамом (з однією літерою "а"). Що змінилося? Перший варіант означав "батько поважний", а другий - "батько багатьох". Відомо, що доки він був "поважним", доти залишався бездітним, але після того, як змінилося ім'я на "багатьох" - тоді і отримав синів. Ти можеш стільки завгодно величатися собою, своїми матеріальними статками, кар'єрою, соціальним статусом, популярністю - і в той час залишатися безплодною пустелею, порожнім звуком. Але варто взяти на себе відповідальність за долю інших людей, як пустеля повільно почне перетворюватися в квітучий сад. Як же Авраам почав змінювати власну карму? По-перше, за настановою свого батька вийшов із Рура халдейського - землі, яку населяли язичницькі племена, і пішов у землю, де повинен був сформуватися майбутній народ із його нащадків, який би вшанував Єдиного Істинного Бога. Тоді вона називалася землею ханаанською, а зараз Палестиною, і саме між його нащадками точиться запекла війна. Але зараз мова не про те. Бог пообіцяв йому, що благословлятиме кожного, хто благословлятиме його, і проклинатиме всіх злословлячих. І, як свідчить подальша доля біблійних персонажів, саме так і відбувалося. І ми історично знаємо, що свого часу царство Ізраїль пережило небачений розквіт, а при царюванні Соломона було найвпливовішою і найбагатшою країною в світі. Але з тих пір гординя поселилася в серцях того народу, і воно почало втрачати свій минулий лоск і славу. І ми знаємо, що дійшло до того, що вони взагалі втратили свою державність на довжелезний період. Чому так сталося? Бо вони не вшанували Людини, присланої їм Богом. Бо Бог є суверенною Особистістю і ніколи не ставить Себе в клітку Власних обіцянок. Умова Його Божих благословінь завжди супроводжується сполучником "якщо". Отже, одному із нащадків Авраама Мойсею обіцяно: "Якщо слухатимете настанов Моїх і виконуватимете Заповіт Мій, то благословлю..., а якщо ні - то прокляну." - Книга Вихід, 19 розділ. Дехто вважає, що така трагедія відбулася тільки з ізраїльтянами. Так, з ними це відбулося найпоказовіше, з деякими іншими народами - приблизно так само, деякі взагалі зникли з мапи, а деякі сьогодні перебувають під такою загрозою. Україна, як ви розумієте, теж нині опинилася під таким самим Дамокловим мечем. Як, зрештою, і всі народи нинішньої Ерефії.
Підіб'ємо підсумок. Благословіння Божі в життя людини починаються відтоді, як вона полишає своє безбожне язичницьке життя і стає на шлях упокори своєї волі Творцю. До того ж, якщо на шляху цієї людини виникає інша, яка вже стоїть у Заповіті з Богом, то запускається механізм узгодження: я́к ти поставишся до цієї людини - так і Бог поставиться до тебе.
То ж перейдемо до аналізу Наталчиного вірша. Скажу відверто: за пройдешні роки її творчість пережила грандіозної якісної еволюції! Вона підтягнула граматику, синтаксис, стенограму; помітно поповнила свій словарний запас, і, що найзахоплюючіше - переродилася як особистість! Зверніть увагу на сюжет вірша: вона спочатку просить вибачення у рідної землі, потім у колективного брата, на плечі якого звалилася відповідальність за вчинки безбожних людей, потім почергово у інших людей - і лише тоді звертається до Бога. Скажу вам авторитетно: це найправильніший порядок відновлення своїх благословінь від руки Божої. Як я казав, Бог ніколи не слухає людей, котрі не владнали свої провини перед іншими - і тому оцей порядок побудови вірша Наталкою заслуговує тільки на похвалу!
І останнє: усі свої забаганки і прохання Богові варто висловлювати лише в разі відновлених вами стосунків з Ним, що досягається лише щирим визнанням своїх гріхів, лукавства і лицемірства, а також злочинів, злодіянь, підлих вчинків, єхидства і нахабства. Наприклад, нещодавно прочитав вірш однієї місцевої поп-поетески, де вона докоряє Бога в тому, що відбувається в Україні! Уявляєте?! САМА ВИННА, а Бога докоряє! І я їй неодноразово на це вказував протягом багатьох років! І заздалегідь попереджав, що, коли не покається, то накличе на країну біду. І таки не покаялася, а продовжує ще більше проклять накликати! То ж чи не варто усім оцим "поважним матронам" повчитися у цієї смиренної дівчини? Котра, здається, вже стала дорослою жінкою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2024
автор: ПВО