Поле

Поле,  поле,  поле…  Труда  —  непочатий  край  —  
Все  родить  горе  —  як  не  посієш.
А  вона  —  поле…  —  знає  про  Рай  —
Щоб  було  гідно  —  прийде  Месія  —
Щоби  не  соромно  —  рук  не  щáдить  —
Хай  спину  ломить,  хай  хрест  тяжкий…
Не  родить  щастя  —  вона  все  садить
Солоним  потом  —  у  ґрунт  глевкий.
Слізьми  солоними  ще  полиє.
Солодке  щастя  —  солоний  ґрунт?!.
А  вона  —  молиться  й  тихо  сіє
І  поле  горе  —  то  там,  то  тут…

І  сходить  сонце,  і  ґрунт,  як  іній  —
Іскриться,  згірклий  від  поту  й  сліз;
І  сходить  щастя  —  як  і  повинно  —
Стеблом  —  угору,  корінням  вниз.

І  вже  безсиле  усяке  горе!
Поле  —  солодке  щастя  по  небокрай!..

Май  час!  Все  діється  в  свою  пору!
Лиш  —  хто  невсипний  —  пізнає  Рай!

04:33          06.02.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2024
автор: Аліна Шевчук