Я бачив фарби у житті тремтливі,
І тих людців, хто ними малював
У намаганнях "майже" не брехливих,
Щоб чорне щось - за біле хтось вважав.
І посмішки я бачив гордовиті,
Що мають не лише одні вожді:
Вони немовби злістю оповиті,
Як наче пляма сіра на воді.
Життя хистке, тут прямоти не треба
І пропетляти - наче із чеснот...
Чому ж душа так розпирає ребра,
Що наче перекошує весь рот?
Й глашатаєм завжди чогось такого,
Що має цінність тільки для душі,
Не стану від пориву я палкого -
Не втисну розуміння це в вірші.
Й тягну цей хрест, немов тяжезну гирю
В багні щоденнім риючись не сам:
Ой, Боже, Боже! Я ж у Тебе вірю! -
У сказане Тобою - "Аз воздам!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2024
автор: Шарм