Дракони живуть не в лісі,
Вони так не люблять слави.
А люди кричать услід їм:
«Вогню ще на біс, браво, браво!»
І натовп невиліковний,
В гонитві за сяйвом, блиском,
Втрачає природній колір
Та рве на собі намисто.
Віночки і дідухи палить,
Мовляв, то минулорічні.
Та стільки дракона не хвалять –
Дратує вогонь столітній!
(Помітно не для забави, що спалить погані справи).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2024
автор: fialka@