У містечку зняла, житло журналістка,
Всім панам у горлі, стала наче кістка,
У газетах статті та іще й в обласних,
То на вихор схоже, посеред днів ясних.
Все напише й про всіх, копає поглибше,
Не писала ніщо, було би найліпше,
Неподоба, то їй, сміття не вивозять,
Двірники не вчасно працювать виходять.
Вже стаття, з’явилась про стежки – доріжки,
Бо там справжні ковзанки, зламаєш ніжки,
Де Міськрада, навіть, на сонці лід блистить,
Як свята неділя, для них щаслива мить.
Не приймають скарг, охоронець на посту,
А йому до чого, веде мову просту,
-Компетенція моя, не щось прибрати,
Маю іншу справу, а мораль читати,
Тут не треба мені.Он кажуть на завтра,
Все сніжком присипе, до чого тут влада?
*
На вокзалі, у кав’ярні веселенько,
Зібрав мер, своїх панів й до них хитренько,
-Кого з вас й чому критика не дістала?
Журналісточка із ким з вас переспала?
Ті ж молились – Без дозволу хіба ж можна,
Й біда в тому, відстоять гордість спроможна,
Не бере конвертів, каже мала вдача,
Гордовита дуже, до критики здатна.
Вже пораду йому шепочуть на вухо,
Ви ж завжди в нас найперші, скинете брюхо,
Нараз усмішки у всіх,-То ж, як зарядка,
Та, як чесно, сказать, заради порядка.
-Ну, що ж дякую, щиро вам за довіру,
Мабуть й це прийдеться зробить, ради миру,
Але складчину ви збільшіть, на всі розтрати,
Щоб посад не довелось, нам з вами втратить.
*
Вдень дзвінок до мера,- Хапуги на ринку,
На шматкові сала обважили жінку,
Де вага контрольна, хто відповідає?
Мов на лобі очі, що сказать не знає.
Кинув трубку згарячу - Це уже капець,
Когось їй треба знайти, хай йде під вінець,
Запросив до себе, вів розмову чемно,
Посміхалась вона,- Слухай це даремно,
Мені ж треба, жити за щось, тому й пишу,
Як собак, своїх нацькуєш, знай не прощу.
Мер чоловік, статний, як той пес в упряжці,
Давно досвід замав, щось шукав у книжці,
О, нарешті, посміхнувся, подав конверт,
Ясні очі, блиск і радість, ним круть- верть,
-Та я тут, подумала, від людей далі,
Ми кімнату, вдвох знайдемо на вокзалі.
Десять штук щомісячно, я буду мати,
Лише так, мій договір, нам можна вкласти,
І кімната відпочинку – твоя платня,
Це ж на твій, увесь дохід, дрібничка, фігня.
Просто встала і пішла - Як згода, дзвони,
Мер втішавсь, нарешті, домовитись змогли,
Перед цим, вихід шукав, думав три ночі,
Ледь повіки закривав бачив ті очі.
Ой красиві, зваба, в них варто тонути,
І чому, щасливим, себе не відчути?
Як на шпальтах газет, лише його пика,
Підростуть всі статки, позбавиться лиха.
02.02.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2024
автор: Ніна Незламна