На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Василь Стус
Як там соловецькі лагери?
Там ще плаче Стусова калина?
А чи слово дзвінке Україна
Збереглося на мурах тюрми?
Чи готові ви з бранців в неволю
Лити кров, їм ламати кістки,
Стогнуть надра землі колимській
Там і досі від смертного болю.
Ось і знову пішов "ніби брат"
На народ України війною,
Той що нищив колись Колимою
Убиває з ракет і гармат.
Не бажав він ніколи єднання,
Він бажав мати море рабів
Та об волю надії розбив
І наблизив собі час останній.
Розцвіте білим цвітом калина
Голос Стуса повернеться знов
І пізнає про справжню любов
Свого сина жива Україна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2024
автор: Малиновый Рай