Злетіли в небо ніби голуби,
Слова кохання, нездійсненні мрії.
Ще ненародженні доньки й сини,
Злетіли в вічність не залишивши надії.
Завмерла дійсність, зупинився час,
Червоним глодом землю окропило.
Немов чума пройшлася серед нас,
Скількох дітей, батьків вона скосила.
І небо плаче, як їх зустріча,
А тут внизу, земля по ним ридає.
За вічний спокій в них горить свіча,
Немов жертовник Україна вся палає.
31.01.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2024
автор: Степан Олександр