Старе село хвіртками не скрипить,
На світ похмуро дивляться руїни.
Написану за декілька століть,
Сторінку загортає Україна.
Заросле чагарями і німе,
Урочище піснями не закличе.
І впалий хрест ніхто не підійме
На встеленому листям кладовищі.
Лиш пам'ять про своїх ще береже
Хатина в порозкидуваних фото:
Сидять жінки, покійниці уже,
Стоїть солдат з емблемами піхоти.
Земля свої поселення не раз
Котком цивілізації трощила.
Хто був до нас, і буде після нас,
Її закони правити не в силах.
На пам'ять підійме собі предмет
Нащадок хлібороба-селянина.
І в бігу безкінечному планет
Сторінку перегорне Україна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2024
автор: Леонід Луговий