Обід. І шахтарі всі швидко
Присіли чуть перекусить.
Без жартів їли вони рідко.
Рішили гумор запустить.
-Дивись, -сказав один другому
- Худий в Степана тормозок.
Слабий в коханні мабуть дома.
Без ласки зовсім там Лізок.
Степан їсть мовчки. Злість в обличчі.
Ой не приємні ж ті слова.
Ну що говорять? Хто що бачив?!
Та сміх вже вуха залива.
І довести рішив він їм.
Даремно сміх то розвели.
Відразу після зміни в дім.
Він жінку пестив і хвалив.
Ось так всю ніч і прокохались.
Підскочив зранку зі дзвінком.
Він був раденький. -Що сміялись?!
В пакет дивитись вмить бігом ...
Ну що ти, Ліза, я старався.
В пакеті тільки пиріжок.
Ніч окаянний ти знущався!
Від жиру бісишся, дружок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2024
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук