Простуєш по місту знову,
Людей зустрічаєш багато.
Не знайомі обличчя, нові,
Нема іскор думок багаття.
Вони, де ділися, знайомі,
Було їм ще жити та жити.
Бував у них на прийомах,
Втрачені добра чудні миті.
Ти ростеш разом з часом,
Собі нікому не зупинити.
Хотіння жити завжди ласі,
Йдеш далі, то ж чого нити.
На цвинтарі дехто з друзів,
Провів їх в останню дорогу.
Не втриматись в долі кризі,
Смерть не пошкодує нікого.
Нових друзів не знайдеш,
В молодшому віці простіше.
Як квітів років не нарвеш,
Вертайся до хати хутчіше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2024
автор: Володимир Кепич