Навіки молоді
Летять лелеки в вирій.
Їх крила чорно-білі
Розтануть десь в далі.
Дрібний холодний дощ
Заплаче, наче мати
У хусточці картатій,
Серед руїн і трощ.
Осиротілий світ,
Розбите навпіл серце.
Вуста на старій фресці
Шепочуть Заповіт.
І миті самоти
Назавш стають роками.
Заслаблими руками
Не схопиш висоти.
А хочеться схопить
Й за ними полетіти…
Та треба далі жити,
Бо так у цьому світі
Заповіли вони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2024
автор: Емма Конвалiя