Вичахне кава. З твоїм поцілунком
губи терпкими не стануть ніколи.
Все, що набуте у наших стосунках,
пахне, здається, мов квіт матіоли.
Вітер фіранку легенько тріпоче.
Хоче спочити натомлене тіло.
Де там спочинеш в обіймах дівочих?
Серце у грудях, мов птах, затремтіло.
Риком драконовим вирветься стогін.
Тіло, як змій-перелесник зав’ється…
Ніжною Гердою стала сьогодні.
Лід розтопила у Каєвім серці.
02.02.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2024
автор: Микола Соболь