Коли розкручена пружина,
І стержень більше не трима.
Ти відчуваєш, як невпинно
В твій світ вривається зима.
І снігом, а не білим цвітом,
Нещадно скроні покрива.
І чаша радості розбита,
І в серці віра - ледь жива....
А ти не в силах щось зробити,
До неба очі підвести...
Вирішуєш, що треба жити!
Поки живеш - потрібно йти!
Бо не пройде твою дорогу
Ніхто за тебе у житті.
Тому, ще раз - подякуй Богу
За дні і роки золоті !
За кожну квіточку й травину,
За промінь сонця й небеса .
Бог сотворив тебе - Людину!
Для тебе творить чудеса!
Квітучу землю, ріки й гори,
Степи, озера і ліси!
Відчуй! З тобою світ говорить
На мові вічності й краси!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2024
автор: majra