Ось така вона - Українка!
Не змарніла її краса.
Хоч тендітна, немов стеблинка,
Мужність дали їй небеса.
Стала крицею, і стіною ,
Де взялося в ній стільки сил?!
Не злякати її війною,
Бо тримає дітей, і тил...
Хоч як важко , вона невтомна
Пролітають - і ночі, й дні,
І тримає всі стіни вдома,
Поки воїни на війні.
Дочекається перемоги!
Збереже почуття і дім.
Як коханий прийде з дороги,
Щастя вернеться разом з ним!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2024
автор: majra