Люблю тебе. Хоч іноді і злюсь –
Коли на тебе, а коли й на себе
За те, що я на магію ведусь
Твою, яка мій дух, мов біб, тере́бить.
За те, що я безсильною стаю,
Коли твій голос чую, бачу очі,
За те, що із тобою я встаю
Й ношу тебе у думах аж до ночі.
Хоч більше тішить це мене, авжеж.
Блаженство неабияке - амури.
Це те чуття, яке не знає меж,
Яке пройде крізь найтовстіші мури.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)