Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Жовті очі дивились, ніби вічність і доля,
Війки кліпали тихо і до мене тулились…
Зразу думала – роси, а то сльози з них ли'лись.
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Вони низько хилились, бо зібрали всі болі.
Ті ромашечки милі, материнські то сльози,
Проросли серед маків, як синів вбили грози…
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Біло-біло біліли у неосяжнім просторі.
Маки – кров всіх загиблих відважних героїв,
Які впали в бою від ворожих злих роїв.
Я ромашки зустріла серед маків у полі...
Мужньо бились сини за життя і за волю,
Пролилася їх кров у боях за Вкраїну,
Вороги не зробили щоби з неї руїну.
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Вірю щиро: не будемо ми у неволі.
Ворогів всіх зупинять наші воїни смілі,
В нас ніхто не відніме життєдайної віри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А