Час гойдає прохолодний вітер. Напевно, він десь з Тібету, бо старезний сивобородий буддіст граючи на дудці часу, ворушить медитаційні мелодії дзвоників. Чи то сніжинки, чи то піщинки буття кружляють навколо нього. Хвилі рівноваги та сну заколисують Всесвіт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2024
автор: *Svetlaya*