*****
Хай що б в минулім не було,
Воно уже навік пройшло.
Його не поверне той час,
Який минає поуз нас.
Не слід займати ним думки,
А треба жити залюбки
Теперішнім і кожну мить,
Яка за мить згасає вмить,
Мов зірка, бо життя одне
У кожного з нас. І мине
Воно у відповідний час,
Коли смерть прийде по всіх нас.
Адже, коли життя мине,
Ніхто її не омине,
Хай як би він не хтів того
Наприкінці життя свого.
Майбутнє? Що тут нам гадать?
Можливо, й зможе хтось вгадать,
Що станеться із ним у нім,
Але далеко не усім
Надало дар такий життя.
Не кожен бачить майбуття,
Одначе творить кожен з нас
Його. Який настане час,
Залежить від всіх нас. Невже?
Спитаєте ви. Так. Адже,
Мов будівельники той дім,
Будуємо на світі цім
Своїми вчинками щораз,
Коли їх здійснюємо враз.
Євген Ковальчук, 27. 10. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2024
автор: Євген Ковальчук