Нагородив Бог українців піснею й красою,
Співаємо натхненно ми і в радості, і в горі,
Із місяцем у небі і з ранковою росою
Лунає пісня дзвінко в українському роздоллі.
У пісні ллється вільна вся душа мого народу,
Історія правічна, мов Фенікс, в пісні ожива,
Про вільні думи й боротьбу за їх свободу,
І про калину наш народ одвічну пісню заспіва.
Нам духом не дає упасти, зламатися й зміліти
Та пісня калинова, що в віках завжди жива,
Вона до скону в серці українців буде жити,
Її піднімуть для польоту надії дужі два крила.
Своє у кожного з нас місце в долі України,
Та пісня у серці єдина навіки звучить,
Калину посадим на місці тієї руїни,
Що про ворожу навалу, наче могила, мовчить.
І заспіваєм во славу незламності духу:
«А ми тую червону калину підіймемо...»
І скільки звитяги! І скільки в цій пісні руху!
І високо наше жовто-блакитне знамено!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А