На вечірнім небі сяє місяць,
В темній сині зорі мерехтять...
Осінь пролетіла непомітно,
Скоро-скоро з’явиться зима.
Остигають дощові калюжі,
І марніють шати золоті…
Я сумую за тобою дуже,
Як броджу стежками в самоті.
Мокрі і з баюрами дороги
У вечірнім світлі ліхтарів
Відбивають дивину природи,
Місяць, розсип променистих зір.
Падає проміннячко на землю
І освітлює вечірню темноту.
Я, здається, високо у небі
Серед крон зажурених ходжу.
Линуть швидко вечори осінні,
І картини гаснуть чарівні,
Туманіють місяць і сузір’я,
Проганяє ніч думки сумні…
18.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2024
автор: Martsin Slavo