Як в моєму у отчому краї,
Розстеляються трави на луках,
Перевеслом – веселка у небі,
Не сидиться мені у Прилуках.
Поспішаю до неньки-землиці,
Що зростила і силу дала.
Тут і грудям дихати легко,
І лягають у риму слова.
Від землі відірватись не можу –
Я із нею зріднилась сповна:
Наділила вона даром Божим
І перо мені в руки дала.
Тут натягує струни бандура,
Тут стодзвонами душу пройма.
Радість серце моє наповнює,
Коли чую матусі слова.
Ціле літо цвітуть чорнобривці.
В квіті вічному – мудрість років.
Майорять різноцвіттям майорики –
Мами квіти – як вічність віків.
На землі тут немає спочинку –
Надиха мене вічний Творець:
Я збираю усе по краплинці –
І в оправу – у творчий вінець.
Тут, як з келиха, ллється здоров’я
І живицею враз пророста.
Тут ніколи не зраджує муза,
Рідний краю, ти серця краса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А