О, кут надмірний, кедр ліванський!
Гілля чужого талану,
Що тріпотить даремно й рясно
Між вапняків у полину.
Немов мотуззя брів на лобі,
Немов би з глини береги,
Коли життя людські подоби
Ховають в пізні обляги!
Зійди оглядачем з картини,
З’явись з пітьмі в муарі шик,
Повільно, як читач новин і
Так швидко, наче кочівник!
Зіпрись на кут блаженно й тихо,
Споглянь на мрію нічию,
Звільни її собі на лихо,
Піднявши знов на солею…
260124
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2024
автор: bloodredthorn