Горе нам. Бо, то дурні, то бідні,
ще й на повню люто виє пес.
Інтерес бубновий (або мідний)
весь цивілізації прогрес.
Хто ж полишив нас напризволяще?
Сам подався, певно, по гриби.
Та не лізе оковита натще,
риби до пивасика акби.
Але риба мні не по кишені,
на гурок солоний нашкребу
і насіння соняшника жменю,
але мрію я про Малібу.
Та хіба нам достобіса треба?
Дайте тютюну та сірника,
бо людина це така амеба,
що і душу бісові продасть.
26.01.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2024
автор: Микола Соболь