Калинонька біля тину,
Як у вишивнці.
Їй співає пісню дивну
Ввечері і вранці
Вітерець та обнімає
За плечі так ніжно
І шепоче, що кохає
Її палко й вірно.
Горобинонька намисто
Одягла червоне
Та до себе в гості кличе
Пташечок сьогодні.
І слухає оту клятву
Вітрову калині.
Але він же нещодавно
Присягавсь на вірність
Їй, казав щось про кохання
Неземне та вірне.
Значить то була не справжня
Любов того вітру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський