*****
Ні, повік ми не здамося
Нашим ворогам.
Мужньо з ними ми б’ємося,
Щоб всміхнулась нам
Доля, – щоб до перемоги
Ми таки дійшли,
Щоб до неї лиш дороги
Всіх нас привели.
Боремося ми за волю
Рідної землі,
За свободу й світлу долю.
Вороги вкрай злі
Прагнуть їх в нас відібрати
І собі скорить,
Та ми можем відсіч дати,
Щоб ця темна мить
В нас повіки не настала.
Й відсіч даємо
Ми, щоб Україна мала
Те, що ми звемо
Щастям, долею такою
Світлою, немов
Сонце, що сія порою
Денною знов й знов…
Прийде мить ця золотая,
Що уже іде,
Хай і досі ця страшная
В нас війна гуде.
Перемогу ми здобудем
В рідному краю
І щасливо жити будем,
Наче у раю,
Та не ми лиш, але й діти –
Наше майбуття,
Щоб життю лише радіти
Цілеє життя.
Євген Ковальчук, 23. 11. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2024
автор: Євген Ковальчук