Іду своїм шляхо́м спокійно серед гаму й метушні
І пам’ятаю світ отой, що може бути в тишині.
Живу, собі не зраджуючи, як лише можливо,
Із добрим теплим ставленням до кожної людини.
Свої переконання м’яко і прозоро говорю,
Спокійно вислуховую, увагу іншим надаю,
Хай навіть неосвічені й тонкий не мають розум, –
У них своя історія, пригоди і прогнози.
Стараюсь уникати агресивних гомінких людей:
Вони псують мій настрій. Не порівнюю ні з ким себе, –
Ще ненароком обернусь в пихату і нікчемну, –
Завжди є хтось, хто більший аніж я чи менший мене.
Радію щиро замислам новим так само, як тому,
Що вже зробила і увагу приділяю ремеслу,
Яким би скромним не було і трохи біднуватим –
Коштовність це порівняно із будь-яким заняттям.
Високих ідеалів прагне досягти хтось із людей, –
Життя усюди повне героїчних вчинків повсякдень.
А я обачна буду в справах, – повен світ обману,
Але до доброчесності сліпою я не стану.
Не гратимусь у дружбу і собою буду я завжди,
Цинізму у любові ліквідую будь-які сліди;
Порівняно з пригніченням й розчаруванням повним
Любов так само невмируща, як трава шовкова.
Приймаю з добрим серцем, що дораджують мені роки,
Прощаюсь вдячно з юністю, життя гортаю сторінки.
Дух зміцнюю на випадок раптового нещастя.
Собі в ілюзіях і мріях не шукаю щастя.
Страхів багато виникає від утоми й самоти, –
Дитя я Всесвіту не менше, ніж дерева і зірки , –
Не розслабляюсь, а корюсь здоровій дисципліні,
Я маю повне право тут перебувати нині.
Незрозумілим буде хай чи очевидним це мені,
Та відбувається усе, й живе, як і повинен, світ.
Я буду жити з Богом у душі у цьому світі,
Як не сприймала б, якби я Його не розуміла.
Про що би я не мріяла і чим би не займалась я,
Мир зберігатиму в душі в цій шумній метушні життя, –
І з мріями розбитими, й з підступністю всією –
Прекрасний світ, і я любитиму його душею.
03.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2024
автор: Martsin Slavo