ТРОЯНДИ ГОЛОВИ СХИЛИЛИ.
На площі міста,біля церкви,троянди голови схилили,
Завжди красою неймовірною подивувати всіх любили.
До них тягнули рученята діти,старенькі вечорами задивлялися,
Закоханих п'янили ароматом,їм пелюстками посміхалися.
Та вже давно від болю квіти в'януть, осипаються,
Бо не прозорою росою ,а сльозами, вони щоденно умиваються.
Тут сльози ріками течуть,не висихають,
Синів тут матері в останнє зустрічають,проводжають.
Тут навідь листя на деревах не шепочеться,
Тут серце каменем стає,від болю колеться,
Тут душі наших воїнів у небесах літають,
І їх, не руки,а лиш чорні хмари,собою міцно обіймають.
Тут ми усі стаємо на коліна,останню шану несемо уклінно,
Тому й троянди тут від сліз стали камінні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Таїсія Діброва