Я дощ люблю за розмаїття фарб,
за тротуари від ватаги вільні.
Його краплини – це безцінний скарб
дарований природою людині.
Без парасольки я кудись бреду
і дощовиця йде зі мною поруч,
нам затишно у змоклому саду
та мжа, на жаль, скінчиться надто скоро.
Розвидніється в небі божий день,
із пригоршні розсипле перехожих.
Чекаю в небесах нових знамень,
бо ми з дощем, напевно, надто схожі.
21.01.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Микола Соболь