Вилетів горобчик зі свого кубельця, *
Хоче пити, їстоньки... замерзло озерце.
День короткий, довга ніч - горе для пташини.
Злюка мороз аж скрипить,* замело стежини.
Вилетів горобчик зі свого притулку.
- Куди ж йому податися? Де знайти зернинку?
Полетів сіренький до людей, до хати.
Примушує голод поживку шукати.
Й тут харчів немає, бо зима затята. *
Горобчик чекає вже на нас малята.
Поспішаймо, діти, пташок рятувати:
Зерно, крихти хліба - для пернатих свято!
Зробим добру справу - врятуєм пташини.
Будьмо милосердні зимової днини.
* Кубельце - тут місце проживання взимку.
* Мороз лютує, аж скрипить ( Т. Шевченко).
* Затята - найвищий ступінь ознаки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2024
автор: Галина Лябук