На підвіконні квіти проживали,
Для них кімната всесвітом була.
А ще вікно, де сонце зустрічали,
Без нього квітка житиб не змогла.
Життя квіткове плине помаленьку,
Його не помічає наший зір.
Одна квітує буйно, потихеньку,
А інша, ніби тягнеться надвір.
Вони радіють, якщо в хаті людно
І слухають розмови залюбки.
Бувають дні,коли рослинам сумно
І невеселі в них тоді думки.
Усі секрети наші вони знають
І таємниці тихо бережуть.
Щасливі, коли рясно поливають
І на подяку кисень нам дають.
19.01.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2024
автор: Степан Олександр