Зоряний пил – шлейф од білої віхоли,
Блискітки грають пухкими заметами.
Наче по чорному срібним наметано:
В іскрах котячого ока ніч дихала.
Сніг між зіниць відбивався смарагдово,
Цвів у надії, що променем житиме.
Від чужаків нас укрив самоцвітами:
Місяць торкнув чи ти, юністю спраглою?
Ніч українська... Димок понад хатою.
Йшли хуртовини у танго з буранами.
Вторили, вчилися танцю старанно ми.
А сніговій ніч забавляв: "Кохатиму..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Білоозерянська Чайка