Муза:
Зима люля́є у колисці усю надмірність почуттів,
Які перлинами в намисті лягли у витвори митців.
Січневе сонячне проміння лише умовно гріє дах,
Мабу́ть, тому живі творіння неначе стигнуть у льодах,
Де світ немов утратив душу в полоні зимних сновидінь.
Тож я коритись долі мушу, бо живлять сни владущу тінь.
Боре́й* вколисує свідомість й туманить світосприйняття,
А я отримую натомість із надр землі передчуття,
Які утілювати в образ не маю наміру, бо суть
Отих пророцтв не дуже добра – вони теперішнє псують.
Хоча, невтішне й сьогодення – ми в нім позбавлені тепла.
І я з крижин складаю ймення давно відцвілого стебла́...
Митець:
Моя місткине* всевидю́ща, ясна́ прибулице зі сну,
Гадаю, А́тма* всюдисуща крізь тебе втілює весну.
Але в епоху Ка́лі-ю́ґи* усе неначе сторчголі́в.
Душа втомилась від наруги чортяк з маро́ю на чолі.
Завмерло все живе у сту́мі*, занепад сил бере в сильце.
І ніби зник живильний струмінь, не гоїть лагідне слівце.
Вітри розхитують ялицю, яка поснула у снігу,
А сплін спустошує скарбницю, всипляє пильність і снагу.
Кудись поділось розуміння і якось зимно наокі́л.
Чи світ жадатиме прозріння, аби з очей прибрати пил?
Понурий настрій – то не вперше. На все про все дається час.
Гадаю, певна низка звершень в прийдешню мить зустріне нас.
16-17.01.2024
*Боре́й - північний вітер.
*Містки́ня - жін. до містик.
*А́тма - вічна, незмінна духовна сутність, абсолют, який усвідомлює своє власне існування.
*Ка́лі-ю́ґа - в індуїзмі є останньою епохою (юґою), після якої починається оновлення часу.
*Сту́ма - напівморок, напівтемрява.
Муза та митець (діалог)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996893
Муза та митець - 2 (діалог)
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998051
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Олена Студникова