Вони колишні, а не теперішні.
Не актуальні і не на часі,
Але чому тоді
Досі в моїй голові?
Колишні рими,
Карбовані у віршах.
Колишні сенси,
Що спочивають у царстві
Забутих снів.
Колишні друзі
Колишніх людей
Не впізнають на вулиці.
Невже божеволію?
Невже проти течії
Пливу далеко
В долину спогадів,
Де
Доторки й жести,
Обійми й прощання
Знову набувають значення.
Забуте минуле оживає в мені
Поміж цвіту квіток, що цвітуть
З-під ніг вождів революцій.
Руйнуються пам'ятники,
Монументи й скульптури,
Але долина спогадів у мені,
Немов один
Рятувальний круг,
Що тримає на плаву
В Чорному й Мертвому морі.
Поміж гімн@,
В якому тягне на дно.
Але я все ж тримаюсь,
Бо бачу острів,
Але це вже зовсім інша
Історія.
16.01.2024
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2024
автор: Kukhta Bohdan