Сніг сонцесяйний живе у верхів’ї дерев,
Віття молочне торкає небесну блакить.
Грон полум’яних в сріблястих копицях не бачить.
Розсип коштовний ляга на постелі зі снів.
Сніг сонцесяйний славить пташиний політ,
Срібне повітря - з небес порцелянові зорі!
Як неминуче і стрімко потали гілки ,
Капали з чорних очей верховіть -
Неземні, теплі сльозини на взори…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2024
автор: fialka@